Методична скринька

ГОЛОВНІ ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ Ф.А.В. ДІСТЕРВЕГА

(http://studopedia.su/16_155082_golovni-pedagogichni-idei-fav-distervega.html)

   

Програма розвивального навчання. Німецький учений обґрунтував основні положення дидактики розвивального навчання. Зокрема, хід такого навчання педагог бачив поетапно:

1) – чуттєве пізнання через зовнішнє збудження сенсорних аналізаторів;

2) – раціональне пізнання через мислення

3) – прояв самодіяльності у вільній творчості. Найсуттєвіші вимоги до організації розвивального навчання А.В. Дістервег висловив у 33 законах і правилах навчання.

А.В. Дістервег виділив наступні чотири групи дидактичних правил.

Перша група – правила щодо суб’єкта шкільної освіти, зорієнтовані на врахування психологічних особливостей дитячого розвитку.

Вони містили вимоги

    навчати природовідповідно,

    враховувати індивідуальні особливості;

     навчати наочно, послідовно, неперервно: „Вчи якомога менше!”;

     „Не вчи того, що для учня, доки він це вчитиме, ще не потрібне, і не вчи того, що для учня згодом тим паче не буде потрібним .

    „Веди навчання не науковим, а елементарним способом”,

    „Поганий вчитель підносить істину, хороший вчить її знаходити” та ін.

Друга група – правила щодо предмета, що вивчається.                         Вони передбачали:

    розподіл навчального матеріалу відповідно до рівня розвитку учня;

    розкриття основ науки; логічний розподіл навчального матеріалу на відносно завершені частини;

    встановлення міжпредметних зв’язків та ін.:
 „Розподіляй матеріал... відповідно до рівня розвитку і законів розвитку дитини”;             
  „Затримуйся головним чином на вивченні основ”;                         „Повертайся часто до першооснов них вивчених понять”;                „Враховуй під час вибору методів навчання природу предмета”;             „Зміст навчання має відповідати рівневі сучасної науки” та ін.                 Щодо методів навчання педагог пріоритет надавав тим, що збуджують роботу думки учнів, їх розумову самодіяльність: евристичний метод, жива бесіда, діалог, дослідницький метод (для учнів середніх і старших класів).

Третя група – правила про врахування зовнішніх умов навчання, місця, часу і т.д. Вони включали послідовність розподілу навчальних предметів, їх зв’язок із життєвою перспективою вихованців, опору на особливості соціокультурного середовища.

Четверта група – правила, що стосувалися професійних якостей вчителя. На думку науковця, успіх навчання, розвиток дитячої самодіяльності можливі лише за умови керівної ролі вчителя. 

А.В.Дістервег виступав за піднесення морального рівня, загальної, спеціальної наукової, педагогічної культури вчителів, вважаючи, що священний обов’язок кожного вчителя – постійно працювати над собою, займатися самоосвітою. Як і Я.А.Коменський, він надавав значення чітко розробленому навчальному плану, яким керується вчитель, підручнику, але на відміну від свого чеського колеги, 

А.В.Дістервег був упевнений, що кінцевий результат визначається вчителем, який досконало володіє предметом, любить дітей і свою професію. Учитель має прагнути, щоб викладання було цікавим, захоплюючим для дітей; навчання має бути енергійним, відображувати силу характеру вчителя; учитель має слідкувати за правильністю мовлення учнів, правильним викладом думки під час відповіді на запитання; учитель не має права ніколи зупинятися у своєму розвитку; він повинен постійно збагачувати свої знання і розвивати професійні здібності. Тільки так він може здобути авторитет серед учнів.

Сформульовані А.В. Дістервегом дидактичні правила несуть в собі невичерпний гуманістичний потенціал. Насичені духом людяності, вони актуалізують імператив І. Канта: кожна людина є самоціль. У вихованні і навчанні найважливішим є суб’єктивний початок. Увесь педагогічний процес має підпорядковуватися освіті учня, його розвитку і самореалізації.